Даўно гарадзенская сцэна не прымала ўкраінскіх музыкаў, а гарадзенскія аматары музыкі не чулі жывой украінскай песні. 23 сакавіка а шостай вечара на эксперэментальнай пляцоўцы “Афіцэраў” выступілі ўдзельнікі украінскага гурту “Фіолет” і беларускамоўны гурт «ZnaROCK» .
Самым нечаканым на пачатку канцэрту была зусім невялікая колькасць прысутных – чалавек пятнаццаць, а да канца мерапрыемства набралася каля трыццаці. Аднак гэта не засмуціла музыкаў са «ZnaROCK», якія гралі на разагрэве (дарэчы, не ўпершыню). Яны распачалі жвава, звонка, з запалам.
“Ну, можаце танчыць! Чаго тут чакаць!?” – гарэзліва пажартаваў саліст і зайграў “антылянівую” песню. Пад нешматлікія, але гучныя воплескі музыкі таксама сыгралі песні пра беларускую мару (зарабіць пяцьсот даляраў:Р), дзяцей хай-тэку, штосьці летняе… Складана меркаваць, наколькі знарокаўцы разагрэлі публіку – так мала яе было. Суседка збоку трапна зазначыла, што аж няёмка перад музыкамі. Маўляў, музыка вартая, а слухачоў так мала.
Энергічны «ZnaROCK» саступае сцэну хлопцам з Украіны – вакалісту Коласу (ён жа Сяргей Мартынюк) і гітарысту Колю Цімошчуку. Вось яна, такая файная чыстая гаворка суседзяў! Колас адразу выказаў спадзяванне, што прысутныя хаця б часткова яго зразумеюць. Музыкі вельмі эмацыйна і шчыра спявалі пра рознае: ад пачуццяў да дзявочых попаў. Уразілі песні, прысвечаныя нацыянальным героям Украіны і Беларусі. А найбольш публіка дзякавала пасля вядомай “ Грай” “Ляпісаў”. Адна з песняў, якая прагучала са сцэны – “Месца пакуты”, беларускамоўная. У гіт-парадзе «Тузін Гітоў» у 2011 годзе яна заняла 4 месца сярод 69 кампазіцый і менавіта на яе музыкі знялі кліп.
Пад-час выступлення Сяргей Мартынюк выказаў прыязнае стаўленне да беларускай мовы. Пашкадаваў толькі, што чуе рэдка – у асноўным на канцэртах ад музыкаў. Пасля ж выступлення Cяргей з захапленнем дзяліўся прыемнымі ўражаннямі ад “еўрапейскага і вельмі чыстага” горада Гародні і расказваў пра свой родны Луцк. Уразіла адкрытасць, дружалюбнасць юнакоў.
Вас з Колікам не засмуціла невялікая колькасць людзей у зале?
Якщо бути відвертим, ми на подібне і очікували. В Мінську в нас є своя публіка, – ми були там вже декілька раз. Гродно для нас це нове місто, де про нас майже не знають. Між тим, було приємно, що в залі були люди, котрі знали наші пісні і просили на біс треки «Фіолету». Втім, кількість не показник: ми однаково щиро граємо концерти як для 300-т людей в клубі, так і 30-ти. Тому вдячні тим хто завітав цього прохолодного вечора на наш виступ.
Ці плануеце яшчэ выступаць у Беларусі?
Звісно плануємо. Публіка тут хороша. Вдячна і розуміюча. Плюс, я люблю співати білоруською. В Україні це так не цінується, як цінується серед певного кола слухачів у вашій країні. Тому концерти будуть. Повноцінні виступи Фіолету в різних містах Білорусії. Вони кардинально різняться від виступів у рамках мого сольного проекту. Хто був той знає. Про всі наші візити ми будемо намагатися повідомляти на своїх сторінках та у ваших музичних ЗМІ.
Ці слухаеце нашыя, беларускія гурты? Мажліва, каму-небудзь з іх аддаяце перавагу?
Чимало гуртів знаю і чимало слухаю… Про «Ляпісів» навіть не буду говорити))) – це вже майже «попсово»)) Але є «Акуте», Паліна Рэспубліка, «Сцяна», Вінсент, Жнюв, Знарок, Амарока… Є класика – проекти Вольского та ті ж репери «Чырвоным па беламу». Ця музика має свій національний колорит і специфіку. Вона впізнається по мелосу на настрою. Можливо трохи забагато протестності, але такі часи. Така політика і перспективи.
Што вы хочаце данесці да слухача праз сваю музыку?
Важко сказати однозначно. Але мабуть найголовніший меседж нашої творчості – це пошук самих себе – справжніх. Поза тенденціями та модами, смаками та буденними пріоритетами. В світі багато лихого і дурного, і бувають моменти коли тільки музика може абстрагувати нас в напрямку до чогось насправді важливого та сутнісного. Так от ми хочемо творити не просто набір звуків, а магію… з емоцій, мелодій і певних словесних звернень. Далеко не фон. Далеко не просто ще щось короткочасне. Час покаже, чи нам вдасться це зробити. Час покаже, чи світ цього потребує.
У вас ёсць песня на беларускай мове, на якую вы знялі кліп. Мо, плануеце яшчэ ствараць, спяваць беларускамоўныя песні?
Так. Є пісня авторства Яна Маузера, яку люблять наші шанувальники як в Україна так і в Білорусії. Мова гарна. Мелодійна і самобутня. Співати нею приємно і кожен раз по-новому незвично. І «Мейсца..» далеко не кінець в цьому напрямку. Чекайте на сюрпризи.
Скажы, калі ласка, пра сябе, гурт некалькі фактаў або гісторый, якія дагэтуль вашым прыхільнікам невядымыя, штосьці новае, незвычайнае…?
Я Колос. Як і всі наші музиканти, ми з крайнього північного заходу України. Любимо хорошу якісну музику і гарних жінок. Ми не просто гурт – ми сім’я. За три роки існування ми встигли не тільки видати пару альбомів, відіграти понад 200 концертів, зняти пару кліпів і знайти чимало прихильників, ми зуміли знайти одне в одному друзів. І це важливо. Досвід показує, що психологічно ми сумісні. І музика в нас, попри мінори, світла і життєствердна. І ми щиро потішені, що маємо активну фан-спільноту, яка це відчуває і розуміє. Щось незвичайне… Незвичайне у нас відбувається на концертах Фіолету. Приходьте і ви зрозумієте про що я =)
Добры Хатнік,
Фота: Ксенія Трафімовіч
